|
|
Мене звати Ірина, і моє королівство — це кухня. Точніше, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя невід'ємна помічниця — мультиварка.
Сусідки тільки ойкають: «Знову за своє. Ось у нас газова плита, духовка…» А я тільки всміхаюся. Тим часом як вони відтирають противні і пильнують, аби борщ не википів, я встигаю і насиченого борщу наварити, і плову розсипчастого, і ніжного чізкейку спекти.
Фокус ось у чому: як тільки прокинуся закинула в чашу м'ясо з овочами, натиснула кнопку «Гасіння» — і до обіду можна повільно снідати, перебирати крупи чи доглядати квіти. Увечері чоловік, ледь вчувши запах, тягнеться на кухню: «І знову ти щось чаклуєш»
А я подаю на стіл тюфтельки у вершковому соусі. Мультиварка тихенько пікає, пара йде — і в цьому є справжнє домашнє диво. Ніхто не може повірити, що тут немає жодної пригорілої скоринки, а час йде лише на красиву подачу.
Вправна господиня — це не та, хто цілі дні біля плити. А та, хто нагодувала всіх смачно і помила після себе всього лиш одну чашу. І я це люблю. |
|