|
|
Я Ірина, і моє господарство — це кухня. Точніше, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя невід'ємна помічниця — мультиварка.
Сусідки зітхають: «Ой, знову ти з нею возишся. У нас же є газова плита, духовка…» А я лише легенько сміюся. Тим часом як вони драють листи і пильнують, аби борщ не википів, я можу спокійно встигнути і насиченого борщу наварити, і розсипчастого плову приготувати, і чізкейка ніжнішого за хмарку.
Фокус ось у чому: як тільки прокинуся склала в чашу овочі з м'ясом, виставила режим «Гасіння» — і до обіду можна байдикувати з горнятком кави, наводити лад у шафах чи поливати кімнатні квіти. Увечері чоловік, принюхуючись, заходить на кухню: «Знову твої алхімічні експерименти»
А я подаю на стіл тюфтельки у вершковому соусі. Мультиварка ледь чутно пікає, виходить ароматна пара — і в цьому є своє, домашнє диво. Ніхто не вірить, що тут ані шматочка пригорілого, а час використовується лише для того, аби прикрасити тарілки.
Вправна господиня — це не та, хто цілі дні біля плити. Це та, хто смачно нагодувала всю родину і прибрала за собою лише одну чашу. І я це обожнюю. |
|